Казочка про Лускунчика та турботливих діточок в дитячому садку.

Іноді білченя гірко плакало, і просило у лісу хоч би одну кедрову шишку. Але ліс відповідав йому скрипом сосен, які байдуже погойдувалися від холодного вітру.
Один раз увечері йому здалося, що небо в одному місці висвітлене райдужними вогнями . Він з усіх лап помчав в ту сторону, і передчуття його не обдурило. Лускунчик виявися на галявині природного парку.
Він побачив дерево в дуплі якого було вдосталь горішків, насіння і інших, незнайомих досі, ласощів. ” Який чарівник це зробив”? – думав він, уплітаючи горіхи. Настрій покращувався…
Ось так наші “плекальняшки” піклувались про улюбленого руденького героя Лускунчика)